Учениці прагнули зробити найбільше відкриттів передовсім для себе. Адже йшлося про своєрідний літопис роду, переплетіння життєвих історій найближчих людей, закарбоване щонайменше в кількох поколіннях. Діти мусили пам’ятати: плекання такого родинного дерева – це не твір на вільну тему, де можна щось дофантазувати...
За таких обставин «підказки» батьків, дідусів чи бабусь і навіть іще поважніших за них старійшин роду були дуже доречними. Без їхніх спогадів , світлин будь-яке родинне дерево «засохло» б уже на першій гілочці. Та, певне, найголовніше те, що всі першокласники відчули гордість за своїх предків, прагнули бути гідними продовжувачами їхніх добрих справ. Це відчувалося у креативному творчому підході до художнього оформлення робіт та подальшої презентації.
 |
Немає коментарів:
Дописати коментар